Тихон Гулевичук
Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок визначення режимів використання пам’яток культурної спадщини, а також правил для територій, на яких вони розташовані. Документ має уніфікувати підходи до охорони історичних будівель, археологічних об’єктів, пам’ятників, заповідних територій та інших цінних об’єктів. Йдеться не лише про збереження самих пам’яток, а й про контроль за забудовою, господарською діяльністю та змінами в їхньому історичному середовищі.
Нові правила покликані зробити процедури зрозумілішими для органів влади, власників нерухомості, землекористувачів, проєктувальників і громад. Відтепер вимоги до використання пам’яток та прилеглих територій мають визначатися на основі єдиних принципів і фіксуватися у науково-проєктній документації у сфері охорони культурної спадщини.
Які завдання виконуватиме новий порядок
Основна мета урядового рішення — запобігти негативному впливу діяльності людей на об’єкти культурної спадщини. Під час визначення режимів використання враховуватимуться стан пам’ятки, її історична та архітектурна цінність, особливості просторової композиції, навколишній ландшафт і зв’язок із міським або природним середовищем.
Документація має забезпечити збереження автентичності пам’яток, їхніх цінних елементів, оздоблення, історичного планування та візуального сприйняття. Це означає, що під час ухвалення рішень увага приділятиметься не тільки фасадам чи окремим конструкціям, а й загальному вигляду території, панорамам, силуетам та історичним видам.
Окреме значення нові правила матимуть для населених пунктів, де пам’ятки розташовані серед сучасної забудови. Будівництво, реконструкція, прокладання доріг, земляні роботи або зміна функціонального призначення ділянок можуть впливати на стан об’єкта та його сприйняття. Тому такі рішення мають ухвалюватися з урахуванням встановлених обмежень і вимог.
Постанова також визначає механізм підготовки, погодження та затвердження відповідної документації. Це має зменшити кількість неоднозначних трактувань і допомогти органам охорони культурної спадщини діяти за однаковою процедурою.
Що регулюватимуть для самих пам’яток
Режим використання конкретної пам’ятки визначатиме умови її утримання та експлуатації. У документації можуть передбачатися правила проведення ремонтних робіт, їхня періодичність, вимоги до догляду за конструкціями, а також заходи для запобігання пошкодженню, руйнуванню чи знищенню об’єкта.
Особливу увагу приділятимуть роботам, які можуть змінити фізичний стан пам’ятки або створити загрозу для її збереження. Йдеться про земляні, будівельні, меліоративні, шляхові та інші види робіт. Їх проведення може бути обмежене або заборонене, якщо існує ризик пошкодження історичних конструкцій, археологічного шару чи важливих елементів об’єкта.
Власники та користувачі пам’яток повинні будуть дотримуватися визначених умов експлуатації. У разі потреби документація встановлюватиме вимоги до ремонту, реставрації, пристосування будівлі до сучасного використання та проведення протиаварійних заходів. Водночас будь-які зміни мають відповідати завданню збереження історичної цінності пам’ятки.
Важливо, що новий порядок стосується не тільки будівель, які мають статус пам’яток. Він охоплює також території навколо них, адже невдала забудова або надмірне втручання поруч можуть негативно вплинути на об’єкт навіть тоді, коли сама пам’ятка безпосередньо не змінюється.
Науково-проєктна документація визначатиме дозволені та заборонені види діяльності на території пам’ятки, обмеження щодо використання земель і правила для нового будівництва. Таким чином, власники земельних ділянок та забудовники зможуть заздалегідь розуміти, які роботи допустимі, а які суперечитимуть вимогам охорони культурної спадщини.
Серед ключових параметрів, які можуть встановлюватися для територій пам’яток, — допустима висотність будівель, граничні розміри та інші характеристики нової забудови. Такі обмеження потрібні, щоб сучасні об’єкти не перекривали історичні панорами, не руйнували силует населеного пункту та не змінювали характер цінного середовища.
Також у документації мають передбачати вимоги до збереження історичного ландшафту, цінних краєвидів, панорам і візуальних зв’язків. Це особливо важливо для фортець, храмів, палацових комплексів, історичних центрів міст та інших об’єктів, цінність яких пов’язана з навколишнім простором.
Хто затверджуватиме документацію і коли
Повноваження щодо затвердження науково-проєктної документації залежатимуть від статусу пам’ятки. Документи стосовно об’єктів культурної спадщини національного значення затверджуватиме Міністерство культури України.
Якщо йдеться про пам’ятки місцевого значення, документацію розглядатимуть відповідні органи охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
Для розгляду поданих матеріалів визначено строк не більше 30 календарних днів від дня їх надходження. За цей час уповноважений орган має або затвердити документацію, або надати зауваження та рекомендації щодо її доопрацювання. Такий термін має зробити процедуру більш прогнозованою для заявників і відповідальних установ.
Документація розроблятиметься на підставі визначених вихідних даних і повинна містити обов’язкові складові. У ній мають бути описані особливості пам’ятки, її території, допустимі види використання, обмеження для будівельних та інших робіт, а також вимоги до збереження історичного середовища.
Для громад нові правила можуть стати додатковим інструментом захисту культурної спадщини. Чітко визначені режими використання допоможуть запобігати хаотичній забудові, втраті історичних панорам і проведенню робіт, які можуть завдати непоправної шкоди цінним об’єктам. Водночас власники та користувачі пам’яток отримають зрозуміліші орієнтири щодо утримання, ремонту й подальшого використання нерухомості.
Урядове рішення не скасовує можливості використовувати пам’ятки для культурних, туристичних, освітніх чи інших суспільно важливих потреб. Однак таке використання має відбуватися відповідально, без втрати автентичності та без руйнування історичного контексту. Саме поєднання збереження і продуманого використання має стати основою нової системи охорони пам’яток культурної спадщини.