Всеволод Чабанець
США продовжили дію генеральних ліцензій, які дозволяють проводити окремі операції із закордонними активами російської нафтової компанії «Лукойл». Новий термін дії дозволів встановлено до 24 квітня 2027 року. Йдеться не про скасування санкцій, а про обмежене послаблення для підтримання роботи інфраструктури, обслуговування клієнтів і виконання поточних зобов’язань компанії за межами росії.
Рішення ухвалило Міністерство фінансів США через Управління з контролю за іноземними активами. Регулятор визначив перелік операцій, які можуть здійснюватися без порушення американського санкційного режиму. Дозволи стосуються передусім закордонної мережі автозаправних станцій «Лукойлу», а також чотирьох підприємств російської групи в Болгарії.
Важливо, що продовження ліцензій не означає повернення «Лукойлу» до повноцінної роботи на міжнародному ринку. Американська сторона зберігає заборони на переказ коштів до росії та на користь низки російських державних структур. Таким чином, Вашингтон намагається поєднати санкційний тиск на російський нафтовий сектор із запобіганням різким перебоям на паливних ринках інших країн.
Які активи «Лукойлу» охоплює дозвіл США
Перша генеральна ліцензія поширюється на діяльність компанії Lukoil International GmbH, через яку російський концерн контролює значну частину міжнародного бізнесу. Дозвіл також охоплює підприємства, у яких ця структура прямо або опосередковано володіє часткою не менш як 50 відсотків.
До переліку пов’язаних американських підрозділів належать Lukoil North America та Lukoil Americas Corporation. Через них російська група представлена на паливному ринку Сполучених Штатів. Окремі операції з активами в інших країнах також можуть проводитися за умови дотримання вимог генеральної ліцензії та санкційного законодавства США.
Дозвіл дає змогу купувати паливо, мастильні матеріали та інші супутні товари для роботи автозаправних станцій «Лукойлу» за межами росії. Також дозволено оплачувати технічне обслуговування обладнання, ремонт, оренду приміщень, страхування та комунальні послуги.
Окремо передбачена можливість виплачувати заробітну плату працівникам, залученим до функціонування закордонних активів. Компанії можуть підтримувати безперебійну роботу АЗС або, якщо це необхідно, організовувати їхнє поступове закриття. Такий підхід має мінімізувати ризики для водіїв, місцевих постачальників і працівників паливної інфраструктури.
В OFAC пояснюють, що дозвіл необхідний для захисту роздрібних споживачів від можливих негативних наслідків санкцій. Раптове припинення роботи великої мережі заправок могло б створити проблеми з доступністю пального, постачанням товарів і функціонуванням транспортної інфраструктури в окремих регіонах.
Болгарський напрям і обмеження на фінансові операції
Друга генеральна ліцензія стосується чотирьох болгарських підприємств, пов’язаних із «Лукойлом». До них належать нафтопереробний завод Lukoil Neftohim Burgas, а також компанії Lukoil Bulgaria, Lukoil Aviation Bulgaria та Lukoil Bulgaria Bunker.
Бургаський нафтопереробний завод є одним із найбільших об’єктів нафтової промисловості Болгарії. Його діяльність має значення не лише для самої компанії, а й для постачання пального на внутрішній ринок країни. Саме тому санкційні винятки дають змогу здійснювати обмежене фінансування, закуповувати необхідні ресурси та підтримувати виробничі процеси.
Винятки можуть поширюватися і на дочірні структури, у яких одне з перелічених підприємств володіє часткою від 50 відсотків. Водночас інші активи російської групи, які не зазначені в ліцензіях, не отримують автоматичного звільнення від санкцій. Для кожної операції важливими залишаються структура власності, призначення платежу та кінцевий отримувач коштів.
Американські обмеження прямо забороняють переказувати кошти фізичним або юридичним особам на території росії, а також на рахунки російських банків. Заборона стосується і транзакцій за участю Центрального банку росії, Міністерства фінансів росії та Фонду національного добробуту. Отже, кошти, отримані від дозволених операцій, не можуть використовуватися для прямого фінансування російських державних установ.
Ліцензії також не створюють універсального дозволу на торгівлю російською нафтою чи на проведення будь-яких операцій із підсанкційними компаніями. Вони мають конкретний і обмежений предмет: робота визначених закордонних активів, виплата обов’язкових витрат та підтримання операційної діяльності.
Масштаб міжнародної мережі та наслідки для ринку
Міжнародна мережа «Лукойлу» налічує приблизно дві тисячі автозаправних станцій у Європі, Центральній Азії, на Близькому Сході та в Північній Америці. Найбільше значення для санкційного рішення мають об’єкти, які забезпечують постачання пального безпосередньо споживачам і підприємствам.
У Сполучених Штатах компанія має близько 200 автозаправних станцій у штатах Нью-Йорк, Нью-Джерсі та Пенсильванія. У Туреччині мережа налічує приблизно 600 об’єктів, а в Румунії — понад 300. «Лукойл» також посідає помітні позиції на паливних ринках Болгарії та Молдови.
Для місцевих ринків продовження ліцензій означає збереження можливості укладати договори з постачальниками, оплачувати логістику та забезпечувати стабільні поставки пального. Для американської влади це спосіб уникнути ситуації, за якої санкції проти власника активів спричинили б дефіцит або різке зростання цін для споживачів.
Водночас рішення США зберігає тиск на російську нафтову галузь. «Лукойл» змушений працювати в умовах обмеженого доступу до фінансових ресурсів, складнішого міжнародного розрахункового обслуговування та невизначеності щодо майбутнього своїх активів. Потенційні покупці закордонного бізнесу також мають враховувати позицію американського регулятора перед укладенням угод.
Раніше російський концерн заявляв про намір продати частину міжнародних активів, однак реалізація таких планів зіткнулася із санкційними бар’єрами. Зокрема, потенційна угода щодо передачі Lukoil International трейдеру Gunvor не відбулася після того, як американський регулятор не погодив її проведення.
Продовження генеральних ліцензій до 2027 року дає «Лукойлу» додатковий час для роботи із закордонними активами, пошуку юридичних і фінансових рішень та можливої реструктуризації міжнародного бізнесу. Проте це не змінює загальної політики США щодо обмеження доходів російських нафтових компаній і недопущення використання закордонних операцій для фінансування російської держави.