Сергій Пономарьов
У листопаді 2026 року в Польщі відбудуться масштабні військові навчання за участю Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі. Під час тренувань союзники відпрацюють сценарій розгортання багатонаціонального військового контингенту в Україні після можливого припинення вогню. Очікується, що до навчань залучать щонайменше 1500 військовослужбовців.
Маневри мають перевірити, наскільки злагоджено європейські армії можуть діяти в умовах спільної операції. Йдеться не лише про передислокацію військових підрозділів, а й про планування маршрутів, організацію командування, забезпечення зв’язку та підтримання стабільної логістики. Учасники навчань моделюватимуть ситуацію, за якої сили кількох держав повинні швидко прибути до визначеного району та розпочати виконання поставлених завдань.
Що відпрацьовуватимуть військові
Основну увагу під час навчань приділять переміщенню підрозділів і логістичному забезпеченню багатонаціональної операції. Для такого сценарію важливо заздалегідь узгодити порядок перетину кордонів, використання транспортної інфраструктури, постачання пального, боєприпасів, продовольства та медичних ресурсів.
Окремим елементом стане взаємодія між військовими різних країн. Підрозділи мають діяти в єдиному інформаційному та оперативному просторі, попри відмінності у стандартах, техніці й системах управління. Саме такі тренування дають змогу заздалегідь виявити проблеми, які можуть виникнути під час реального розгортання сил.
Британське Міністерство оборони повідомило, що військові навчатимуться спільно діяти в межах визначеного району. Водночас представники відомства не розкрили всіх деталей майбутнього сценарію. Не уточнюються ані конкретне місце проведення маневрів, ані можливі завдання контингенту, який у перспективі могли б розгорнути на українській території.
Британський міністр оборони Вес Стрітінг заявив, що тисячі військовослужбовців братимуть участь у масштабних навчаннях у Польщі. За його словами, це необхідно для того, щоб європейські держави були готові підтримати військову підготовку та післявоєнну відбудову, яких потребуватиме Україна.
Таким чином, майбутні маневри стосуватимуться не тільки військового компонента. Після завершення активних бойових дій Україна може потребувати тривалої допомоги у відновленні інфраструктури, підготовці сил оборони, охороні важливих об’єктів та підтриманні безпекової ситуації. Усе це потребує чіткої координації між державами-партнерами.
Контингент як елемент стримування
У межах запропонованого сценарію іноземний контингент під егідою Коаліції охочих має стати додатковим чинником стримування росії. Його потенційна присутність могла б продемонструвати готовність європейських країн реагувати на можливі спроби зірвати домовленості про припинення вогню або відновити масштабні бойові дії.
Водночас сам факт проведення навчань не означає, що Велика Британія, Франція, Німеччина та Польща вже ухвалили остаточне рішення про негайне відправлення військових до України. Маневри є передусім підготовчим заходом, який дозволяє оцінити можливості союзників і сформувати практичні механізми для потенційної майбутньої місії.
Рішення про розгортання військ вимагатиме окремих політичних домовленостей у кожній державі. Важливими залишатимуться питання мандата операції, гарантій безпеки для військовослужбовців, правил застосування сили, тривалості перебування та фінансування місії. Також союзникам потрібно буде погодити формат взаємодії з українськими Силами оборони.
Польща у цьому процесі відіграє особливу роль через географічне розташування. Саме польська територія може стати ключовим транзитним і логістичним майданчиком для переміщення особового складу, техніки та вантажів. Тому навчання в Польщі дадуть змогу перевірити не лише готовність військових, а й спроможність транспортної та тилової систем забезпечити масштабну операцію.
Для Німеччини участь у таких тренуваннях стане сигналом про готовність долучатися до європейських безпекових ініціатив. Франція продовжує відігравати важливу політичну роль у просуванні ідеї майбутніх гарантій для України. Велика Британія, зі свого боку, демонструє готовність брати участь у плануванні та практичній підготовці потенційної місії.
Як формувалася ідея миротворчої присутності
Дискусія про можливу присутність іноземних військових в Україні активізувалася після заяв французького президента Емманюеля Макрона у 2024 році. Тоді йшлося про те, що європейські держави можуть розглядати різні формати підтримки України, зокрема присутність військовослужбовців для завдань, які не обов’язково передбачатимуть участь у безпосередніх бойових діях.
Після цього окремі країни НАТО заявляли про готовність обговорювати таку можливість. Серед потенційних учасників дискусії називали Литву, Латвію, Естонію та Канаду. Водночас більшість держав наголошували, що будь-яке рішення залежатиме від розвитку ситуації, умов припинення вогню та наявності чітких міжнародних гарантій.
У Німеччині також допускали участь у майбутній миротворчій місії, однак підкреслювали, що говорити про це можна буде лише після завершення бойових дій і появи відповідного політичного рішення. Британія раніше розглядала можливість довготривалого розміщення значного військового контингенту, який міг би допомагати у підготовці українських військових та підтримці безпекового середовища.
Україна неодноразово заявляла, що після завершення війни потребуватиме надійних гарантій безпеки. Присутність військових держав-партнерів на українській території може розглядатися як один із можливих елементів таких гарантій до моменту отримання повноцінного запрошення до НАТО. Водночас остаточна модель безпеки має враховувати позицію Києва, юридичні зобов’язання союзників і реальні ризики з боку росії.
Коаліція охочих, яку ініціювали Франція та Велика Британія, у 2026 році розширилася до 37 країн. До консультацій долучалися нові учасники, зокрема Молдова та Північна Македонія. За попередніми заявами, понад 25 держав уже завершили підготовку плану розміщення багатонаціональних сил в Україні, який може бути реалізований після припинення бойових дій.
Навчання в Польщі стануть практичною перевіркою готовності європейських країн до такого сценарію. Вони допоможуть оцінити, чи здатні союзники швидко ухвалювати спільні рішення, переміщувати сили та підтримувати їх упродовж тривалого часу. Водночас самі маневри не є гарантією майбутнього введення військ, а лише створюють основу для можливої операції.
Для України важливо, щоб будь-які домовленості про післявоєнну безпеку були не декларативними, а підкріпленими конкретними планами, ресурсами та політичною волею. Саме тому підготовка багатонаціональних сил і відпрацювання логістики можуть стати важливим етапом формування нової системи безпеки в Європі.