Вбивство Фаріон стане основою true crime-фільму з унікальними архівами

В Україні розпочалася робота над повнометражним документальним true crime-фільмом «Її три дієслова», присвяченим убивству мовознавиці, викладачки та громадської діячки Ірини Фаріон. Автори стрічки прагнуть показати цю історію не лише як кримінальне провадження, а як складне суспільне явище, у якому переплітаються політика, мова, цифрові сліди, родинна пам’ять і пошук відповідей на питання про мотиви злочину.

Режисерами майбутнього фільму стали Юрій Двіжон і Каріна Пустовалова. Проєкт увійшов до числа переможців державного конкурсу «Тисячовесна», що дозволило команді продовжити масштабну роботу над документальним матеріалом. Творці зазначають, що стрічка матиме виразну авторську оптику та поєднає архівні записи, нові зйомки, спостереження за судовим процесом і розмови з людьми, які були близькими до Ірини Фаріон або безпосередньо залучені до справи.

Назва «Її три дієслова» має символічне значення. Вона відсилає до мови як інструменту дії, переконання та формування наміру. Для авторів важливо дослідити, як слова можуть впливати на суспільні настрої, створювати образ людини в публічному просторі й залишати цифровий слід, який згодом стає частиною кримінального розслідування.

Унікальні архіви Ірини Фаріон стануть основою фільму

Однією з головних особливостей документального true crime-проєкту стане використання матеріалів, які Юрій Двіжон зняв ще за життя Ірини Фаріон. У 2022 році режисер протягом шести знімальних днів працював із мовознавицею під час створення короткометражного фільму «Діва українського націоналізму». Тоді команда зафіксувала не лише інтерв’ю, а й повсякденні моменти, реакції, розмови та спостереження, які сьогодні набули нового значення.

Загалом у розпорядженні творців залишилося близько 13 годин відео. Значна частина цих записів раніше не публікувалася, тому для майбутнього фільму вони можуть стати важливим і водночас дуже особистим джерелом. Архів покаже Ірину Фаріон не тільки як відому публічну постать, яку часто сприймали крізь призму гострих висловлювань, а і як людину з власними звичками, емоціями, родинними зв’язками та щоденним життям.

Після загибелі мовознавиці режисер вирішив не залишати відзнятий матеріал без використання. Перегляд архіву допоміг переосмислити його як частину більшої історії — розповіді про життя Ірини Фаріон, її публічну діяльність, обставини смерті та події, що відбувалися після злочину. Саме ці записи мають надати стрічці особливої емоційної глибини та допомогти глядачеві побачити героїню поза межами новинних заголовків.

Унікальні архівні кадри можуть стати центральним елементом фільму, адже вони були створені до вбивства і не є реконструкцією подій. У них збереглися голос, інтонації та поведінка Ірини Фаріон у природному середовищі. Для документального кіно це особливо важливо: такі матеріали дають змогу не відтворювати минуле, а безпосередньо звертатися до вже зафіксованої реальності.

Водночас автори наголошують, що не обмежуватимуться архівом. Після вбивства у липні 2024 року команда продовжила збирати нові матеріали. Зйомки розпочалися з похорону Ірини Фаріон у Львові. Надалі творці стежили за перебігом розслідування, судовими засіданнями, роботою адвокатів та змінами в житті родини загиблої.

Мова як ключ до розуміння мотивів і намірів

До роботи над проєктом Каріна Пустовалова долучилася на етапі судових засідань. Дослідження матеріалів справи підштовхнуло авторів до окремої сюжетної лінії, у центрі якої опинилася роль мови. Йдеться не лише про мовні погляди самої Ірини Фаріон, а й про значення слів у повідомленнях, публічних висловлюваннях, документах і цифрових матеріалах, які можуть допомагати простежити шлях від думки до наміру, а від наміру — до дії.

Творці називають цей підхід лінгвістичним детективом. На відміну від традиційної кримінальної хроніки, фільм має зосередитися не тільки на тому, що сталося, а й на тому, як формувалися смисли навколо злочину. У такій перспективі мова стає не тлом, а одним із головних інструментів дослідження.

Для документального кіно це складне завдання, оскільки слова можуть мати різні значення залежно від контексту, адресата та обставин. Окремий вислів здатен сприйматися як політична позиція, особиста образа, погроза або елемент ширшої ідеологічної конструкції. Саме тому автори планують уважно працювати з підтекстами, формулюваннями та тим, як різні учасники процесу пояснюють одні й ті самі події.

Такий підхід також дає змогу показати, чому справа Ірини Фаріон вийшла далеко за межі звичайної кримінальної новини. Вона стосувалася не лише конкретного злочину, а й суспільної дискусії про українську мову, ідентичність, відповідальність публічних діячів, межі висловлювань та вплив цифрового середовища на реальне життя.

Що відомо про вбивство Ірини Фаріон

Ірина Фаріон загинула після замаху, який стався 19 липня 2024 року у Львові. Увечері на вулиці Масарика невідомий чоловік здійснив постріл у мовознавицю. Її госпіталізували у важкому стані, однак медикам не вдалося врятувати життя потерпілої. Після операції серце Ірини Фаріон зупинилося.

За кілька днів правоохоронці повідомили про затримання у Дніпрі 18-річного юнака, якого підозрювали у причетності до вбивства. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Надалі справа розглядалася в суді, а її учасники досліджували обставини підготовки злочину, можливі мотиви та докази, зібрані під час розслідування.

Судовий процес став важливою частиною майбутнього фільму. Камера фіксувала не лише формальні засідання, а й атмосферу навколо справи, реакції родини, позиції сторін та те, як змінюється сприйняття злочину в суспільстві. Автори прагнуть показати суд не як набір окремих новинних повідомлень, а як тривалий процес, у якому рішення, заяви та докази набувають особливої ваги.

Окрім судових матеріалів, до фільму увійдуть кадри поховання Ірини Фаріон, життя її родини після трагедії та відкриття у Львові вулиці, названої на її честь. Ці епізоди мають розповісти про те, як формується пам’ять про людину після смерті та як приватна трагедія поступово стає частиною міського й національного публічного простору.

Похорон мовознавиці показав масштаб суспільного резонансу, який викликала її загибель. Для одних Ірина Фаріон була принциповою захисницею української мови та національної ідентичності, для інших — суперечливою публічною діячкою з різкими оцінками. Майбутня стрічка не повинна спрощувати ці погляди, адже її завданням є дослідити, як різні образи героїні співіснували в суспільстві та як вони вплинули на сприйняття злочину.

Автори «Її три дієслова» прагнуть уникнути сенсаційності, яка часто супроводжує true crime-жанр. Для них важливо зберегти баланс між інтересом до розслідування, повагою до родини загиблої та відповідальністю перед глядачами. У центрі має залишатися не шок від злочину, а спроба зрозуміти його передумови, наслідки та вплив на людей.

Точну дату прем’єри документального фільму «Її три дієслова» автори оголосять пізніше. Очікується, що стрічка поєднає архів Ірини Фаріон, матеріали судового процесу, нові інтерв’ю та спостереження за тим, як суспільство осмислює її загибель. Завдяки цьому фільм може стати не лише розповіддю про резонансне вбивство, а й дослідженням сили слова, пам’яті та відповідальності за висловлене.