Роксолана Мережко
Європейський Союз не відмовляється від кліматичних зобов’язань, однак переглядає підхід до нафтовидобутку в Арктиці. У новому проєкті стратегії для арктичного регіону більше немає прямої згадки про мораторій на нові буріння. Така зміна формулювання привернула увагу, адже раніше Брюссель чітко виступав за припинення розвідки та освоєння нових родовищ викопного палива у північних широтах.
Водночас зникнення слова «мораторій» не означає, що ЄС дозволив безумовний розвиток арктичних нафтогазових проєктів. У документі зберігається позиція, відповідно до якої видобуток або купівля вуглеводнів мають бути обмежені, якщо така діяльність створює загрозу для уразливої екосистеми Арктики. Отже, йдеться радше про дипломатичне пом’якшення риторики, ніж про повну зміну кліматичного курсу.
Чому ЄС змінив формулювання щодо Арктики
Оновлення підходу відбувається на тлі складних переговорів між Європейським Союзом і Норвегією. Норвезька сторона послідовно виступає проти обмежень, які можуть перешкодити розвідці та видобутку нафти й газу на шельфі. Для Осло арктичний сектор є не лише джерелом доходів, а й важливою складовою енергетичної політики та регіонального розвитку.
Норвегія продовжує видавати дозволи на пошук нових родовищ у Баренцевому морі, частина якого розташована в арктичній зоні. Минулого року країна надала п’ять дозволів на розвідку нафти й газу, а у 2026 році відкрила для заявок ще 38 ділянок. Це свідчить про те, що норвезький уряд не планує швидко відмовлятися від традиційної енергетики, навіть попри міжнародний тиск і посилення кліматичної політики.
Важливість Норвегії для європейського енергетичного ринку додатково ускладнює дискусію. Країна залишається одним із найбільших постачальників газу до ЄС. Минулого року на норвезький газ припадала майже третина імпорту європейського блоку. Хоча лише невелика частина цих обсягів надходить з арктичних родовищ, Брюссель зацікавлений у збереженні стабільних енергетичних поставок.
Саме тому жорстка заборона на закупівлю ресурсів із нових арктичних родовищ могла б створити додаткові політичні та економічні суперечності. Для ЄС важливо одночасно демонструвати лідерство у боротьбі зі зміною клімату та гарантувати енергетичну безпеку. У новому проєкті стратегії ці два завдання намагаються поєднати за допомогою обережніших формулювань.
Що передбачає новий проєкт стратегії
У документі немає зобов’язання, за яким Європейський Союз мав би автоматично відмовитися від купівлі нафти або газу з нових арктичних родовищ Норвегії. Також там не зафіксовано прямої заборони на всі нові буріння в регіоні. Водночас ЄС заявляє про намір надавати пріоритет відновлюваним джерелам енергії та вуглеводням, видобутим за межами Арктики.
Окремий акцент зроблено на міжнародній домовленості, яка могла б запобігти подальшій розробці арктичних запасів нафти й газу або їх купівлі у випадках, коли промислова діяльність загрожує природному середовищу. Такий підхід залишає Брюсселю простір для оцінки кожного проєкту з урахуванням його впливу на довкілля, масштабу ризиків і технологій, які використовують під час видобутку.
Арктична екосистема вважається особливо чутливою до промислового втручання. Низькі температури, повільне відновлення природних процесів, танення льоду та складні логістичні умови підвищують наслідки можливих аварій. Розлив нафти в північних морях може мати довготривалий ефект для морських ссавців, птахів, рибних ресурсів і корінних народів, чий спосіб життя залежить від стану навколишнього середовища.
У 2021 році ЄС формулював позицію значно жорсткіше. Тоді Брюссель висловлював намір підтримувати часткові мораторії на розвідку вуглеводнів, які діяли в окремих районах США, Канади та Гренландії. Європейський Союз також заявляв про прагнення залишити нафту, газ і вугілля в землі, зокрема в Арктиці, та домагатися міжнародних правил, що не дозволяли б розширювати видобуток у регіоні.
Попередня позиція передбачала і можливість відмови від закупівлі арктичних вуглеводнів, якщо їхній видобуток усе ж відбуватиметься. У новому тексті така вимога прямо не повторюється. Це і є головна практична відмінність між підходами 2021 року та нинішнім проєктом.
Чи означає це відмову від кліматичних цілей
Попри зміни у формулюваннях щодо Арктики, загальна кліматична політика ЄС залишається незмінною. Євросоюз зобов’язався скоротити чисті викиди парникових газів на 90% до 2040 року порівняно з рівнем 1990 року. Ця мета закріплена законодавчо, тому вилучення згадки про мораторій із регіональної стратегії не скасовує ширших зобов’язань зі скорочення викидів.
Європейський Союз продовжує орієнтуватися на поступове зменшення використання викопного палива, розвиток відновлюваної енергетики та підвищення енергоефективності. Відмова від негайної заборони на арктичні поставки може бути пов’язана з прагненням уникнути конфлікту з ключовими партнерами та не посилювати ризики для енергетичного ринку.
Екологічні організації вважають, що зміна термінології не обов’язково свідчить про відступ ЄС від кліматичних принципів. На їхню думку, головне значення має не саме слово «мораторій», а збереження мети не допустити розширення видобутку у регіоні та скоротити попит на викопне паливо. Представники природоохоронного сектору наголошують: якщо Європа справді прагне досягти кліматичної нейтральності, вона має обмежувати як виробництво, так і споживання нафти та газу.
Натомість для нафтової та газової промисловості новий проєкт стратегії є сигналом про можливість продовження діалогу з ЄС. Відсутність прямої заборони на купівлю арктичних ресурсів зменшує ризик різкого розриву економічних зв’язків. Проте це не означає, що нові родовища автоматично отримають доступ до європейського ринку: на них і надалі впливатимуть екологічні стандарти, правила декарбонізації та майбутня енергетична політика.
Окремо проєкт стратегії підтверджує критичне ставлення ЄС до глибоководного видобутку корисних копалин. Брюссель не підтримує початок таких робіт, доки наукові прогалини щодо їхнього впливу на морське середовище не будуть належно усунені. Норвегія ще у 2024 році схвалила можливість глибоководного видобутку на морському дні в арктичній зоні, однак фактичні роботи станом на момент підготовки документа не розпочалися.
Таким чином, ЄС обрав компромісну позицію. Брюссель відмовився від найжорсткішої згадки про мораторій, але залишив у стратегії пріоритет відновлюваної енергетики, екологічні обмеження та прагнення не допустити небезпечного освоєння арктичних ресурсів. Для Норвегії це означає менший дипломатичний тиск, але не повну свободу дій. Для Євросоюзу — спробу зберегти кліматичну репутацію, не створюючи додаткової загрози енергетичній стабільності.
Надалі ключовим стане остаточний текст стратегії та те, як його положення реалізовуватимуть на практиці. Якщо ЄС пов’яже доступ арктичних ресурсів до свого ринку з реальними екологічними критеріями, зміна риторики може залишитися переважно дипломатичним кроком. Якщо ж контроль послабиться, це може стати сигналом про поступове віддалення від попередньої політики щодо збереження викопного палива в надрах.