Команда Драпатого створила план війни для ЗСУ: документ вивчає РНБО

Команда Головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого підготувала документ, який може стати першим комплексним планом війни для ЗСУ. Наразі матеріал розглядає Рада національної безпеки і оборони України. За інформацією, оприлюдненою у медіа, документ перебуває на опрацюванні вже кілька тижнів, а його положення можуть визначити подальші підходи до ведення бойових дій, управління військами та розвитку української армії.

Очікується, що цей план має сформувати цілісне бачення дій Сил оборони в умовах тривалої війни. Йдеться не лише про реагування на поточні виклики фронту, а й про визначення довгострокових завдань, необхідних для збереження держави, захисту населення та посилення спроможностей ЗСУ. Важливою частиною документа мають стати конкретні терміни виконання поставлених завдань і механізми контролю за їх реалізацією.

Що може передбачати план війни для ЗСУ

За наявними даними, автори документа намагаються поєднати стратегічні цілі з практичними питаннями організації оборони. План має пояснити, якою повинна бути українська армія у найближчій перспективі, як розподілятимуться повноваження між різними органами військового управління та які рішення необхідно ухвалювати безпосередньо на місцях.

Окрему увагу приділено ефективності використання військовослужбовців на передовій. У документі порушується питання доцільності перебування на першій лінії фахівців, які виконують функції спостереження, розвідки та передачі інформації, але водночас не мають можливості повноцінно долучатися до бою. Такий підхід може бути пов’язаний із необхідністю зменшити ризики для особового складу та чіткіше розмежувати завдання між підрозділами.

Сучасна війна вимагає постійного обміну даними, швидкої оцінки ситуації та оперативного ухвалення рішень. Саме тому в центрі уваги перебувають питання ситуаційної обізнаності, цифрових систем, взаємодії між штабами й бойовими підрозділами. Чим швидше командири отримують достовірну інформацію, тим ефективніше вони можуть використовувати сили, техніку, розвіддані та доступні ресурси.

Одним із напрямів, який пов’язують із реформуванням управління у ЗСУ, є ширше застосування системи ситуаційної обізнаності «Дельта». Михайло Драпатий наполягає на тому, щоб командири не сприймали цифрові рішення як допоміжний інструмент, а використовували їх у щоденній роботі та під час планування операцій. Це має сприяти кращій координації між підрозділами й скороченню часу від виявлення загрози до ухвалення рішення.

Водночас цифровізація не може замінити професійну підготовку військових, якість управління та відповідальність командирів. Технології дають змогу швидше отримувати й обробляти дані, однак остаточне рішення залишається за людьми. Тому важливо, щоб нові інструменти супроводжувалися належним навчанням особового складу, єдиними правилами роботи та стабільним технічним забезпеченням.

Зміни в системі управління українською армією

Підготовка плану відбувається на тлі структурних змін у Збройних силах України. Команда Драпатого працює над децентралізацією управління, переглядом системи угруповань і розширенням повноважень командирів на місцях. Такий підхід передбачає, що рішення, які стосуються безпосередньої ситуації в районі бойових дій, мають ухвалюватися якомога ближче до передової.

Децентралізація не означає відмову від єдиного командування чи загальної стратегії. Її мета полягає в тому, щоб надати командирам достатньо свободи для реагування на зміни обстановки, не очікуючи тривалого погодження кожного кроку з вищими штабами. У бойових умовах це особливо важливо, адже ситуація може змінюватися протягом кількох хвилин, а зволікання здатне вплинути на результат операції.

Одночасно система управління має залишатися узгодженою. Якщо різні підрозділи діятимуть без спільного розуміння завдань, це може призвести до дублювання функцій, втрати ресурсів або проблем із взаємодією. Саме тому майбутній план війни для ЗСУ, за задумом його авторів, має поєднати більшу самостійність командирів із чіткими правилами координації.

Один із начальників штабів корпусів, позицію якого наводили у зв’язку з обговоренням документа, вважає, що Генеральний штаб повинен зосередитися на підготовці резервів, стратегічному плануванні та міжнародній роботі. Такий розподіл дасть змогу Генштабу працювати над питаннями загальнодержавного й довгострокового значення, зокрема над формуванням резервів, розвитком спроможностей війська та взаємодією з партнерами.

Натомість Командування об’єднаних сил, відповідно до цієї оцінки, має безпосередньо відповідати за управління бойовими діями. Йдеться про організацію операцій, координацію угруповань, розподіл завдань і контроль за виконанням рішень на театрі бойових дій. Такий розподіл відповідальності може зробити систему більш зрозумілою та зменшити перетин повноважень між різними структурами.

Стабілізація фронту як один із ключових пріоритетів

Розробка документа пов’язана з ширшим баченням розвитку війська, яке Михайло Драпатий раніше представляв у своїх принципах лідерства та підходах до управління ЗСУ. Одним із головних завдань він називав стабілізацію фронту. Це передбачає не лише утримання позицій, а й створення умов для перехоплення ініціативи там, де українські сили мають відповідні можливості.

Стабілізація фронту також означає недопущення досягнення російськими військами їхніх оперативних цілей. Для цього необхідні своєчасне виявлення планів противника, посилення оборони на важливих напрямках, ефективне використання резервів і здатність швидко змінювати тактику. Важливу роль відіграють безпілотні системи, розвідка, артилерія, інженерне обладнання позицій та забезпечення підрозділів боєприпасами.

Ще одним пріоритетом є посилення захисту українського населення від російських ударів. Оборона держави охоплює не тільки лінію зіткнення, а й захист міст, критичної інфраструктури, енергетики та логістичних маршрутів. У цих умовах військове планування має враховувати одночасно кілька напрямів загроз і забезпечувати взаємодію між армією, державними органами та місцевою владою.

На тлі цих процесів українські війська продовжують проводити операції на окремих ділянках фронту. Зокрема, повідомлялося про контрнаступальні дії на півночі Донецької області, які отримали назву «Вівальді». За заявами, пов’язаними з цією операцією, українські підрозділи разом із приданими силами повернули під контроль значну площу території, а частину населених пунктів і позицій було деокуповано.

Під час одного з етапів операції, за наведеними оцінками, російські війська зазнали значних втрат у живій силі, а понад дві сотні військовослужбовців противника могли потрапити в полон. Такі повідомлення потребують постійної перевірки, однак вони демонструють, наскільки важливими є якісне планування, узгоджені дії різних підрозділів і здатність командування використовувати сприятливі моменти на фронті.

Документ, який розглядає РНБО, може стати основою для подальшого перегляду підходів до управління ЗСУ. Його значення залежатиме не лише від сформульованих цілей, а й від того, наскільки послідовно вони будуть втілюватися на практиці. Для української армії це означає необхідність поєднати стратегічне бачення, технологічне оновлення, підготовку резервів і більшу відповідальність командирів на місцях.

Якщо запропоновані зміни будуть реалізовані комплексно, план війни для ЗСУ може стати інструментом узгодження роботи військового керівництва, корпусів і бойових підрозділів. Успіх такої системи визначатимуть швидкість ухвалення рішень, якість взаємодії, здатність адаптуватися до дій противника та ефективне використання всіх ресурсів, доступних Україні.