Всеволод Чабанець
Війна забрала життя української військовослужбовиці та операторки FPV-дронів Валерії Степанової, яка мала позивний «Демон». Бійчиня загинула під час виконання бойового завдання. За повідомленням проєкту «Вона стоїть», її життя обірвав російський безпілотник. Валерія захищала Україну, працювала з дронами та виховувала дітей.
Звістка про загибель військової набула особливого розголосу, оскільки наприкінці серпня Валерія публічно розповіла про домагання, насильство та погрози, з якими, за її словами, зіткнулася під час служби. Після її заяв командування повідомило про початок службового розслідування. Автори проєкту, який вшанував пам’ять бійчині, закликали не залишати без уваги ані обставини її загибелі, ані повідомлені нею факти насильства.
Що відомо про загибель Валерії Степанової
Про смерть Валерії Степанової повідомили представники проєкту «Вона стоїть», присвяченого жінкам, які служать у Силах оборони України. Авторка проєкту Олена Олійник назвала військову героїнею та наголосила, що вона загинула, захищаючи Україну і кожного, хто живе в ній.
У повідомленні зазначалося, що Валерія була молодою мамою. Після її загибелі діти залишилися без матері. Для родини, побратимів і посестер це стало важкою втратою, адже бійчиня не лише виконувала бойові завдання, а й була людиною, яка наважилася відкрито говорити про проблеми у військовому середовищі.
«Вона стоїть» закликали провести незалежну перевірку обставин загибелі військовослужбовиці та надати чіткі відповіді на всі питання, які можуть виникнути під час встановлення обставин трагедії. Водночас автори проєкту окремо підкреслили, що не стверджують про наявність зв’язку між загибеллю Валерії та її попередніми заявами про домагання.
За словами представників проєкту, саме тому необхідні не припущення, а повне й неупереджене розслідування. Вони наголосили, що смерть військової не повинна призвести до замовчування її слів або до припинення перевірки обставин, про які вона розповідала публічно.
Олена Олійник також зазначила, що Валерія мала право на захист, справедливість і життя. У проєкті пообіцяли пам’ятати її не лише як військову, яка боролася з російськими окупантами, а і як жінку, яка знайшла в собі сили не мовчати про пережите.
Заяви військової про домагання під час служби
У серпні Валерія Степанова розповіла про події, які, за її словами, сталися під час служби у 118-й окремій бригаді територіальної оборони. Військова пояснювала, що після підписання контракту мала працювати операторкою безпілотних літальних апаратів, однак спочатку потрапила на командно-спостережний пункт.
За словами Валерії, під час одного з чергувань представники командування вживали алкоголь і по черзі запрошували військовослужбовиць до кімнати. Вона стверджувала, що відмовилася пити, після чого, за її описом, щодо неї застосували силу та намагалися вчинити домагання.
Валерія говорила, що в приміщенні вимкнули світло, зачинили двері та утримували її. Вона намагалася вирватися і втекти. За словами військової, їй вдалося уникнути гірших наслідків лише тому, що чоловіки втратили свідомість. Пізніше, як стверджувала бійчиня, вона дізналася, що про інцидент поширювали принизливу та неправдиву версію, нібито вона була напідпитку.
Валерія наполягала, що алкоголю не вживала. Її публічна розповідь стосувалася не лише особистого досвіду, а й ширшої проблеми безпеки військовослужбовиць, які можуть опинятися у вразливому становищі під час служби. Вона закликала звернути увагу на те, як розглядаються повідомлення про сексуальні домагання, фізичне насильство, психологічний тиск і погрози у військових частинах.
Після того як військова не змовчала про ситуацію, її, за її словами, перевели до іншого батальйону. Однак згодом вона заявила, що знову зіткнулася з насильством. Валерія розповідала, що її били та душили. Через страх за власну безпеку вона самовільно залишила частину.
Після оприлюднення заяв військова повідомила про погрози на свою адресу. Згодом вона опублікувала відповідь командування 118-ї окремої бригади територіальної оборони щодо початку службового розслідування. Інформація про результати цієї перевірки у наданому повідомленні не наведена, тому остаточні висновки щодо обставин інцидентів мають ґрунтуватися на офіційно встановлених фактах.
Служба у підрозділі безпілотних систем і заклик до розслідування
Пізніше стало відомо, що Валерія долучилася до 432-го окремого полку безпілотних систем. Вона продовжила службу та виконувала завдання, пов’язані з використанням дронів. Її позивний «Демон» став відомим у контексті як бойової роботи, так і публічної боротьби за право військовослужбовиць на безпеку та гідне ставлення.
Загибель операторки FPV-дронів знову привернула увагу до необхідності захисту військових, які повідомляють про можливі правопорушення. У таких випадках важливо забезпечити неупереджений розгляд заяв, збереження доказів, захист заявниць від тиску та прозоре інформування про результати перевірок.
Представники «Вона стоїть» наголосили: факти насильства, про які говорила Валерія, повинні бути розслідувані до кінця. Якщо компетентні органи встановлять винних, вони мають понести відповідальність відповідно до закону. Водночас будь-які твердження про конкретних осіб мають підтверджуватися результатами офіційного розслідування та рішеннями уповноважених органів.
Історія Валерії Степанової поєднує два виміри війни. З одного боку, це історія військової, яка працювала з безпілотниками та загинула, виконуючи бойове завдання проти російських військ. З іншого — історія жінки, яка наважилася публічно говорити про пережите, попри можливі наслідки, погрози й тиск.
Її побратими, посестри та близькі втратили матір, військову і людину, яка боролася за правду. Пам’ять про Валерію Степанову має бути пов’язана не лише з обставинами її загибелі, а й із необхідністю зробити українське військо безпечнішим для всіх, хто його захищає. Незалежна перевірка обставин смерті та повне розслідування її заяв про домагання є важливими для встановлення справедливості й поваги до її пам’яті.