Сергій Пономарьов
На Херсонщині суд призначив довічне ув’язнення колишньому батькові-вихователю дитячого будинку сімейного типу. Чоловіка визнали винним у систематичному сексуальному насильстві над сімома дівчатами, які перебували під його опікою. Наймолодшій потерпілій було лише 10 років, коли стався перший злочин.
Справа стосується особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканності дітей. За матеріалами провадження, вихованки тривалий час перебували у залежному від дорослого становищі, оскільки проживали з ним в одному дитячому будинку сімейного типу та були передані під його опіку.
Як стало відомо про злочини
Правоохоронці почали розслідування після звернення колишніх вихованок. На той момент дівчата вже стали повнолітніми та залишили родину, у якій виховувалися. Їхні свідчення допомогли встановити обставини подій і виявити, що насильство мало не одиничний, а систематичний характер.
Потерпілі розповіли про злочини, які, за даними слідства, відбувалися протягом періоду перебування дітей під опікою чоловіка. У таких справах важливе значення мають не лише безпосередні свідчення потерпілих, а й результати експертиз, цифрові матеріали, документи та інші докази, зібрані під час досудового розслідування.
Під час обшуку на комп’ютері обвинуваченого правоохоронці виявили 483 фото- та відеофайли з дитячою порнографією. Ці матеріали стали ще одним епізодом у кримінальному провадженні та підтвердили наявність інших протиправних дій, пов’язаних із сексуальною експлуатацією дітей.
Чоловік своєї вини не визнав. Водночас суд дослідив сукупність доказів, зібраних стороною обвинувачення, і дійшов висновку про доведеність його вини за всіма інкримінованими епізодами.
Що відомо про дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу на Херсонщині існував із 2008 року. У ньому проживали діти, які з різних причин не могли виховуватися у своїх біологічних родинах. Батьки-вихователі у таких закладах фактично виконують роль законних представників і відповідають за безпеку, здоров’я та належні умови життя вихованців.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну родину евакуювали з Херсонщини до інших регіонів. Із початку 2024 року дитячий будинок сімейного типу функціонував на Івано-Франківщині. Саме там восени 2025 року чоловіка затримали в межах кримінального провадження.
Під час досудового розслідування шістьох дітей вилучили із сім’ї. Їх влаштували до інших родин, щоб гарантувати безпеку та унеможливити подальший контакт із підозрюваним. Сам дитячий будинок сімейного типу розформували.
Рішення про вилучення дітей із середовища, де вони могли зазнати насильства, є необхідним заходом захисту. Для неповнолітніх, які пережили травматичний досвід, важливими залишаються не лише фізична безпека, а й доступ до психологічної допомоги, стабільні умови проживання та підтримка дорослих.
Яке покарання призначив суд
Наприкінці вересня 2026 року 50-річного чоловіка визнали винним у низці особливо тяжких злочинів. Йдеться про кримінальні правопорушення, передбачені частинами 3, 4 і 6 статті 152, частинами 2, 3 і 6 статті 153, частиною 2 статті 156 та частиною 1 статті 301-1 Кримінального кодексу України.
Суд призначив обвинуваченому довічне позбавлення волі. Такий вирок є найсуворішим покаранням, передбаченим українським законодавством, і застосовується у справах про винятково тяжкі злочини. Під час ухвалення рішення суд враховує кількість епізодів, вік потерпілих, характер насильства, тривалість протиправних дій, наслідки для дітей та інші обставини.
У цьому провадженні потерпілими визнали сімох дівчат. Особливу тяжкість злочинам надає те, що діти перебували під опікою засудженого та залежали від нього у повсякденному житті. Довіра, яку дорослий мав забезпечувати й захищати, за даними суду, була використана для вчинення насильства.
Сексуальне насильство щодо дітей часто залишається прихованим упродовж тривалого часу. Потерпілі можуть боятися погроз, не розуміти, як повідомити про події, або відчувати сором і провину, хоча відповідальність за злочин завжди лежить на кривднику. Саме тому звернення вже повнолітніх колишніх вихованок у цій справі стало важливим кроком для встановлення правди та притягнення винного до відповідальності.
Історія на Херсонщині також привертає увагу до необхідності посиленого контролю за умовами проживання дітей у прийомних родинах і дитячих будинках сімейного типу. Служби у справах дітей, соціальні працівники, освітяни та медики мають реагувати на будь-які ознаки страху, ізоляції, різкої зміни поведінки або можливого насильства.
Безпека дитини має бути пріоритетом незалежно від статусу дорослого, який здійснює догляд. Регулярний нагляд, доступ дітей до незалежного спілкування з фахівцями та можливість безпечно повідомити про проблему можуть допомогти вчасно виявити загрозу й не допустити повторення подібних злочинів.