Ірма Шелест
На фронті загинув Роман Максимюк — колишній футболіст київського «Динамо», «Дніпра», «Волині», «Чорноморця» та збірної України. Факт загибелі військовослужбовця підтвердили за результатами ДНК-експертизи після тривалих пошуків. Понад рік його рідні жили в невідомості та сподівалися, що захисникові вдалося вижити.
Роман Максимюк долучився до лав Збройних сил України восени 2022 року. Колишній професійний спортсмен спочатку служив у мобільній вогневій групі, яка протидіяла повітряним атакам російських військ. Згодом його перевели з Луцька на Харківський напрямок, де він виконував бойові завдання на одній із найнебезпечніших ділянок фронту.
Що відомо про загибель Романа Максимюка
Військовий служив навідником у складі 25-ї Січеславської повітряно-штурмової бригади. Побратими згадували, що він сміливо працював на передовій, не уникав складних завдань і до останнього залишався відданим своїм обов’язкам. За проходження служби та мужність Роман Максимюк був відзначений нагородою.
Востаннє захисник розмовляв із дружиною 30 січня 2025 року. Під час телефонної розмови він повідомив, що вирушає на позиції на Покровському напрямку. Роман попередив, що через бойову ситуацію може тривалий час не виходити на зв’язок. Після цього рідні більше не отримували від нього повідомлень.
На початку 2025 року Романа Максимюка офіційно вважали зниклим безвісти за особливих обставин. За наявною інформацією, він намагався вийти з оточення російських окупантів на території Донеччини. Пошуки тривали близько року, а сім’я та друзі не припиняли сподіватися на його повернення.
Дружина військового Віра Максимюк подякувала всім, хто підтримував родину в цей складний період, допомагав встановити місце перебування захисника, молився за нього та не дозволяв згаснути надії. Вона наголосила, що Роман був не лише військовослужбовцем, який зник безвісти, а передусім чоловіком, батьком, сином і другом, якого любили та чекали вдома.
Ідентифікувати загиблого вдалося завдяки ДНК-аналізу. Необхідний біологічний зразок свого часу здала донька Романа. Результати експертизи підтвердили, що колишній футболіст і захисник України загинув під час бойових дій. Романові Максимюку було 52 роки.
Пам’ять про нього вшановували й на футбольному рівні. 7 червня 2025 року футболісти збірної України вийшли на товариський матч проти Канади з футболкою та військовим кітелем Романа Максимюка. На той момент його ще вважали зниклим безвісти, однак національна команда вирішила нагадати про спортсмена та воїна, доля якого залишалася невідомою.
Футбольна кар’єра гравця збірної України
Роман Максимюк народився в селі Битків Івано-Франківської області. Перші кроки у футболі він зробив у «Прикарпатті», після чого розпочав професійну кар’єру та поступово пробився до провідних клубів України.
У 1998–1999 роках півзахисник виступав за пітерський «Зеніт». У складі цього клубу він став володарем Кубка росії 1999 року. Після завершення виступів у Санкт-Петербурзі Максимюк повернувся до українського футболу та приєднався до київського «Динамо».
У складі столичного клубу футболіст здобув титул чемпіона України 2000 року. Також він захищав кольори «Дніпра», «Волині» та «Чорноморця». Найбільше матчів на клубному рівні Максимюк провів саме за луцьку «Волинь» — 89 поєдинків. За «Дніпро» він зіграв 85 матчів і забив 11 голів.
У період із 1998 до 2002 року Роман Максимюк п’ять разів виходив на поле у складі національної збірної України. Для півзахисника це стало важливим етапом кар’єри та підтвердженням його високого рівня майстерності. Він вирізнявся працездатністю, характером і готовністю вести боротьбу за кожен м’яч.
Спогади про Романа Максимюка
Тренер Юрій Вернидуб, який знав футболіста, називав його сміливою та сильною особистістю. За словами наставника, Максимюк не боявся боротьби, завжди грав до фінального свистка й мав лідерські якості. Саме ці риси допомагали йому бути важливим гравцем у кожній команді, за яку він виступав.
Окремо Юрій Вернидуб наголошував, що Роман сам ухвалив рішення стати на захист України. Його не змушували йти до війська — він зробив це за покликом серця. Колишній футболіст залишив спортивне життя, щоб боронити державу, і тривалий час виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках.
Історія Романа Максимюка поєднала два важливі етапи його життя — професійний спорт і службу Україні. На футбольному полі він представляв провідні клуби та національну збірну, а під час повномасштабної війни став до лав Збройних сил і захищав країну від російської агресії.
Для футбольної спільноти Роман Максимюк залишиться колишнім гравцем «Динамо», «Дніпра» та збірної України. Для родини й побратимів він назавжди буде люблячим чоловіком, батьком, сином, другом і мужнім воїном. Його ім’я збережеться в пам’яті тих, хто знав його особисто, бачив на футбольному полі або разом із ним наближав перемогу України.