Всеволод Чабанець
Президент України Володимир Зеленський затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини. Документ визначає ключові напрями державної політики щодо захисту прав і свобод людини в умовах повномасштабної війни, європейської інтеграції та подальшої розбудови демократичних інституцій. Стратегія має стати основою для системних змін у законодавстві, роботі органів влади та механізмах допомоги людям, чиї права були порушені.
Рішення оформлене указом президента № 1038/2026 від 12 жовтня 2026 року. Його дія поширюється на всіх людей, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від громадянства, місця проживання, статі, віку, стану здоров’я, етнічного походження, релігійних переконань чи інших ознак.
Чому Україні потрібна нова стратегія у сфері прав людини
Повномасштабна російська агресія створила безпрецедентні виклики для системи захисту прав людини. Українці стикаються з незаконними затриманнями, депортацією, насильницькими зникненнями, втратою житла, обмеженням доступу до медичних і соціальних послуг. Окремої уваги потребують люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях, внутрішньо переміщені особи, ветерани, військовополонені та родини зниклих безвісти.
Водночас права і свободи мають гарантуватися не лише під час війни. Держава повинна ефективно реагувати на дискримінацію, домашнє та сексуальне насильство, злочини на ґрунті нетерпимості, порушення права на приватність і нерівність доступу до суспільних благ. Саме тому нова стратегія охоплює широкий спектр питань — від захисту персональних даних до забезпечення свободи віросповідання та доступу до культурного життя.
Важливим чинником ухвалення документа є європейський курс України. Державна політика у сфері прав людини має відповідати міжнародним зобов’язанням країни та вимогам, пов’язаним із переговорами про вступ до Європейського Союзу. Зокрема, йдеться про посилення верховенства права, незалежність інституцій, недискримінацію та ефективний доступ до правосуддя.
Які напрями охоплює Національна стратегія
Документ містить 25 операційних цілей, спрямованих на вдосконалення системи гарантування прав людини. Серед пріоритетів — запобігання дискримінації та кримінальним правопорушенням, скоєним із мотивів нетерпимості. Йдеться про необхідність не лише карати винних, а й створювати дієві механізми раннього реагування, захисту постраждалих та формування нетерпимого ставлення до проявів насильства.
Окреме місце у стратегії посідає забезпечення прав ЛГБТІК+ спільноти. Держава планує посилювати захист людей від дискримінації, переслідувань і насильства, а також удосконалювати правові та адміністративні процедури, які мають забезпечувати рівність усіх громадян.
Серед інших важливих напрямів визначено:
Захист постраждалих від російської агресії. Це стосується людей, які втратили житло, майно, здоров’я або близьких через бойові дії, окупацію чи воєнні злочини. Стратегія передбачає подальший розвиток механізмів допомоги, відновлення порушених прав і компенсації завданої шкоди.
Підтримку ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. Влада має забезпечити цим категоріям доступ до соціальних, медичних, освітніх і правничих послуг, а також сприяти їхній інтеграції у громади та суспільне життя.
Захист людей на тимчасово окупованих територіях. Україна продовжить працювати над документуванням порушень, підтримкою громадян, які залишаються в окупації, та підготовкою механізмів відновлення їхніх прав після деокупації.
Допомогу незаконно позбавленим свободи та зниклим безвісти. Йдеться про створення ефективніших процедур пошуку людей, інформування їхніх родин, встановлення обставин зникнення та повернення незаконно утримуваних цивільних і військових.
Протидію домашньому та гендерно зумовленому насильству. Стратегія передбачає вдосконалення системи запобігання насильству, захисту постраждалих і притягнення кривдників до відповідальності. Окремо згадується протидія сексуальному насильству, пов’язаному з війною.
Також документ передбачає забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, захист персональних даних, дотримання прав людей з інвалідністю, свободу совісті та віросповідання, а також рівний доступ до культурного простору.
Під час підготовки стратегії врахували положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї, а також рекомендації міжнародних організацій. Це має допомогти узгодити українські підходи з європейськими стандартами та зробити державну політику більш послідовною.
Коли громадяни відчують практичні зміни
Сам факт затвердження Національної стратегії не означає миттєвого покращення ситуації у всіх сферах. Документ визначає загальні цілі та пріоритети, однак для їх реалізації потрібні конкретні рішення, фінансування, відповідальні органи та зрозумілі строки виконання.
Наступним етапом стане підготовка операційного плану реалізації стратегії на 2027–2029 роки. Кабінет Міністрів має затвердити його протягом шести місяців. Надалі такі плани планують ухвалювати кожні три роки, що дасть змогу регулярно оцінювати результати, коригувати завдання та враховувати нові виклики.
Міністерство юстиції здійснюватиме збір інформації про виконання передбачених заходів. Водночас важливо, щоб звітність була не формальною, а відкритою та зрозумілою для суспільства. Ефективність стратегії залежатиме від того, чи матимуть громадяни реальний доступ до правосуддя, соціальної підтримки, безоплатної правничої допомоги та механізмів відшкодування шкоди.
Очікується, що практична реалізація документа може позитивно вплинути на систему цивільного захисту, доступ до безоплатної правничої допомоги та процедури компенсації за зруйноване житло. Окреме значення матиме підтримка людей з інвалідністю, ветеранів, переселенців і тих, хто постраждав через воєнні дії.
Водночас під час підготовки стратегії було враховано лише частину пропозицій, наданих експертами та громадськими організаціями. Серед питань, які потребують подальшої уваги, називають права військовослужбовців і проблеми українців, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення. Це означає, що реалізація стратегії має супроводжуватися постійним діалогом із правозахисною спільнотою та людьми, яких безпосередньо стосуються ухвалені рішення.
Нова стратегія у сфері прав людини є довгостроковою рамкою для державної політики України. Її значення визначатиметься не лише переліком проголошених цілей, а й тим, наскільки послідовно влада виконуватиме конкретні заходи. Якщо операційний план буде належно профінансований, а його виконання — прозоро контрольоване, українці зможуть отримати ефективніші інструменти захисту своїх прав навіть в умовах війни.