Сергій Пономарьов
В Україні запрацювала перша національна лабораторія, здатна точно виявляти азбест у будівельних матеріалах і відходах руйнувань. Її поява має важливе значення для безпечної відбудови, адже уламки пошкоджених споруд часто містять суміш бетону, цегли, шиферу, теплоізоляції та інших компонентів, серед яких можуть бути небезпечні азбестовмісні матеріали.
Нове дослідницьке обладнання допоможе не лише встановлювати факт наявності азбесту, а й визначати навіть найтонші волокна, які складно побачити за допомогою звичайної оптичної мікроскопії. Завдяки цьому фахівці зможуть точніше сортувати будівельні відходи, захищати працівників від небезпечного пилу та визначати, які матеріали можна безпечно переробити й використати повторно.
Чому азбест становить небезпеку під час демонтажу
Азбест тривалий час застосовували у будівництві завдяки його міцності, стійкості до високих температур і здатності добре ізолювати тепло. Його можна було зустріти в покрівельних листах, трубах, плитах, ізоляційних матеріалах, вентиляційних конструкціях та окремих видах цементних виробів. У багатьох будівлях, зведених десятки років тому, азбестовмісні компоненти досі залишаються частиною конструкцій.
Поки матеріал зберігається у стабільному стані й не пошкоджується, ризик поширення волокон є нижчим. Проте під час обстрілів, руйнування, різання, дроблення або демонтажу азбестові вироби можуть ламатися. Унаслідок цього мікроскопічні волокна потрапляють у повітря, осідають на поверхнях і змішуються з іншими фракціями будівельного сміття.
Найбільше ризикують люди, які працюють на місцях розбирання завалів, сортують уламки, транспортують відходи або беруть участь у їхньому подрібненні. Небезпека полягає в тому, що окремі волокна практично непомітні без спеціального обладнання. Вони можуть потрапити до організму під час вдихання та за тривалого контакту створювати серйозні ризики для здоров’я.
Саме тому виявлення азбесту має передувати сортуванню і переробці будівельних відходів. Візуальна оцінка уламків не може гарантувати безпеку: матеріал, який зовні нагадує звичайний цемент або мінеральну плиту, може містити небезпечні волокна. Лабораторний аналіз дає змогу ухвалювати рішення не за припущеннями, а на основі точних результатів.
Як лабораторія виявлятиме найтонші волокна
Українська лабораторія оснащена комплексом для трансмісійної електронної мікроскопії. Це технологія, яка дає змогу досліджувати структуру матеріалів на значно вищому рівні деталізації, ніж традиційні методи мікроскопічного аналізу. Прилад дозволяє розглядати окремі волокна, оцінювати їхню форму та будову, а також визначати елементний склад.
Трансмісійна електронна мікроскопія працює з дуже тонкими зразками. Пучок електронів проходить крізь підготовлений матеріал, а отримане зображення дає змогу побачити частинки, які можуть бути недоступними для оптичної мікроскопії. Для аналізу азбесту важливо не лише зафіксувати наявність волокнистих структур, а й встановити, до якого саме типу вони належать.
Фахівці зможуть досліджувати морфологію, структуру та хімічний склад окремих волокон. Поєднання цих характеристик підвищує достовірність ідентифікації. Такий підхід особливо важливий для будівельних відходів, де різні матеріали перемішані між собою, а небезпечні компоненти можуть становити лише невелику частину загальної маси.
Дослідження проводитимуть із використанням відібраних проб. Від правильності відбору залежить репрезентативність результату: зразки мають відображати реальний склад партії відходів або конкретної конструкції. Після лабораторного аналізу матеріали можна буде розподіляти на окремі потоки, не допускаючи змішування азбестовмісних фракцій із тими, що придатні для подальшої переробки.
На першому етапі лабораторія досліджуватиме матеріали, відібрані в межах відповідних проєктів з управління відходами руйнувань. Отримані дані допоможуть накопичити практичний досвід, удосконалити процедури аналізу та сформувати підходи, які надалі можна буде застосовувати в різних регіонах України.
Що зміниться для відбудови та переробки відходів
Будівельні відходи після руйнування не є однорідною масою, яку потрібно повністю захоронювати. Значну їх частину потенційно можна переробити: бетон і цеглу використовують як вторинну сировину, метал відправляють на повторне виробництво, а окремі мінеральні матеріали можуть повертатися до будівельного циклу. Однак таке використання можливе лише після належного сортування та перевірки.
Лабораторний контроль азбесту дасть змогу чіткіше відокремлювати небезпечні матеріали від чистих фракцій. Це важливо і для довкілля, і для економіки відновлення. Якщо безпечні уламки не змішуватимуться з азбестовмісними компонентами, більше матеріалів можна буде спрямувати на переробку, а обсяг відходів, що потребують спеціального поводження, стане точніше визначеним.
Результати аналізів також можуть використовуватися під час планування демонтажу. Власники будівель, органи місцевого самоврядування та підрядні організації зможуть заздалегідь розуміти, з якими матеріалами доведеться працювати. Це допоможе визначити вимоги до засобів індивідуального захисту, організації робочої зони, транспортування та подальшого зберігання небезпечних відходів.
Паралельно в Україні розробляють і впроваджують національні стандарти, що стосуються відбору проб, виявлення азбесту та контролю його вмісту в повітрі. Наявність єдиних правил важлива для того, щоб результати різних досліджень можна було порівнювати, а процедури контролю залишалися зрозумілими для лабораторій, підприємств і державних установ.
Наступним важливим кроком стане підготовка лабораторії до акредитації за міжнародним стандартом ISO/IEC 17025. Він визначає вимоги до компетентності випробувальних і калібрувальних лабораторій, організації їхньої роботи, обладнання, персоналу та контролю якості. Навчання фахівців і проходження відповідних процедур мають посилити довіру до результатів досліджень.
Створення лабораторії азбесту є частиною ширшого переходу до безпечної та циркулярної моделі відбудови. Її завдання полягає не тільки у виявленні небезпечних волокон, а й у формуванні системи, за якої кожен потік будівельних відходів отримує правильний маршрут: переробка, повторне використання або спеціальне поводження.
Для України це особливо актуально через масштаб руйнувань і майбутні обсяги демонтажу. Точна діагностика матеріалів допоможе одночасно захищати здоров’я людей, зменшувати навантаження на довкілля та ощадливіше використовувати ресурси, необхідні для відновлення міст і громад.