Сергій Пономарьов
Після проведення операції «Вівальді» російське військове командування було змушене переглянути плани щодо подальшого наступу на Донеччині. Замість одночасного просування за кількома напрямками та спроби охопити українські сили противник тимчасово відмовився від частини задуму. Зокрема, російські війська призупинили підготовку до прямого штурму Слов’янська і Краматорська, а також не змогли реалізувати план оточення Донецької області.
Про це повідомив командувач угруповання військ «Центр» Андрій Білецький. За його словами, операція «Вівальді» мала не лише тактичне, а й важливе стратегічне значення. Українським військовим вдалося зірвати наступальні плани противника, завдати значних втрат його особовому складу та техніці, а також змусити російське командування зосередити залишкові ресурси на одному основному напрямку.
Який план щодо Донеччини намагалася реалізувати росія
Головним завданням операції «Вівальді» було зупинити масштабний наступ російських військ. За оцінкою українського командування, росія готувала комплексну кампанію, метою якої мало стати повне захоплення Донецької області. Для цього противник планував одночасно діяти на кількох ділянках фронту, створюючи загрозу оточення українських підрозділів і поступового просування вглиб регіону.
Одним із ключових елементів російського задуму були дії угруповання «Запад». До його складу входять три російські армії. Війська мали просуватися від плацдарму на річці Чорний Жеребець у напрямку Святогірська та Рубців. У разі успіху це дозволило б росіянам розділити українські сили на східному березі річки Оскіл, ізолювати окремі підрозділи та спробувати знищити їх по частинах.
Після цього російське командування розраховувало розвинути наступ у бік Барвінкового, що розташоване на півдні Харківської області. Такий маневр мав створити додаткову загрозу для української оборони й ускладнити перекидання резервів між Харківським та Донецьким напрямками.
Інша частина плану передбачала оточення Слов’янсько-Краматорської агломерації з півночі. Російські війська намагалися використати Святогірський виступ, обійти Лиман і створити умови для подальшого наступу на міста, які відіграють важливу роль у системі оборони Донеччини.
Паралельно противник планував завдати удару через район Добропілля. Просування в цьому напрямку мало стати південним елементом великого охоплення. У разі з’єднання двох наступальних угруповань росіяни могли б спробувати замкнути кільце навколо значної частини Донецької області та вийти до Барвінкового.
За попередніми розрахунками російського командування, основні етапи цього плану мали бути реалізовані у 2026 році. Водночас підготовка до його виконання розпочалася ще у 2025-му. Однак український опір, втрати російських підрозділів і результати операції «Вівальді» зірвали початковий задум.
Чому російські війська змінили напрямок удару
Однією з найбільш відчутних втрат для російської армії став розгром 144-ї дивізії 20-ї армії. Як зазначив Андрій Білецький, це формування перестало існувати як організована військова сила. Для противника це означає не лише втрату особового складу, а й руйнування системи управління, логістики та взаємодії між підрозділами.
Після таких втрат російські війська вже не могли діяти за початковим сценарієм. Масштабний наступ одразу на кількох напрямках потребує значних резервів, стабільного постачання боєприпасів і техніки, а також здатності швидко посилювати ділянки, де оборона противника виявилася слабшою. Операція «Вівальді» позбавила російське командування частини цих можливостей.
Спроба штурмувати Слов’янськ і Краматорськ у лоб залишається для росії надзвичайно складним і затратним варіантом. Такі дії потребували б залучення великої кількості піхоти, бронетехніки та артилерії. Водночас прямий наступ на укріплені міські райони неминуче призвів би до значних втрат, а його результат не був би гарантованим.
Тому російські війська тимчасово відклали цей задум, хоча не відмовилися від нього остаточно. Українське командування вважає, що противник може повернутися до спроби прямого штурму після відновлення резервів або зміни обстановки на інших ділянках фронту.
Наразі основним напрямком зусиль російського угруповання залишається Добропілля. Саме тут противник раніше мав певні успіхи й намагається зберегти можливість для подальшого просування. Російське командування, ймовірно, розглядає цей район як найбільш перспективну ділянку для продовження наступальних дій після провалу ширшого плану.
Водночас українські підрозділи проводять активні контрдії, не дозволяючи російській армії безперешкодно розширити досягнуті позиції. Це ускладнює спроби противника накопичити сили, закріпитися на зайнятих рубежах і перетворити локальні успіхи на масштабний прорив.
Результати операції «Вівальді» та втрати противника
Значення операції полягає не тільки у звільненні окремих територій. Її ключовим результатом стало руйнування стратегічного плану росії щодо Донеччини. Українські військові змусили противника перейти від широкої наступальної кампанії до більш обмежених дій на одному напрямку.
Від початку операції українські сили звільнили 277 квадратних кілометрів території. Крім того, було зачищено ще кілька сотень квадратних кілометрів, де раніше перебували російські військові. Ці ділянки не враховуються в загальному показнику звільненої території, однак їхнє очищення має важливе значення для безпеки флангів і стабілізації лінії оборони.
Втрати російської армії перевищили 8 тисяч військовослужбовців убитими та пораненими. Ще 270 російських бійців потрапили в полон. Серед полонених були начальник штабу батальйону, командири розвідувальних взводів та понад 20 російських офіцерів. Втрата командного складу негативно впливає на здатність підрозділів діяти скоординовано й виконувати складні бойові завдання.
Під час операції українські військові також уразили близько 3800 одиниць російської техніки різних типів. Приблизно 1800 із них становили артилерійські системи. Для російської армії це означає ослаблення вогневої підтримки, проблеми з прикриттям штурмових груп і необхідність залучати додаткові резерви для компенсації втрат.
Окремо повідомлялося про загибель двох командирів російських батальйонів на завершальному етапі операції. Такі втрати можуть позначатися на моральному стані особового складу та здатності підрозділів продовжувати наступальні дії.
За словами українського командування, загальні втрати українських військових були у сім разів меншими, ніж російські. При цьому в російській армії переважали загиблі, тоді як серед українських військових — поранені. Це свідчить про ефективність організації оборони, евакуації та медичної допомоги.
Таким чином, після операції «Вівальді» росія не відмовилася від планів захоплення Донеччини, але була змушена змінити порядок дій і звузити напрямок основного удару. Замість одночасного охоплення регіону та наступу на Слов’янськ і Краматорськ російські війська нині зосереджені переважно біля Добропілля. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності противника відновити резерви та від результативності українських контрдій.