Всеволод Чабанець
В Единбурзі представили фотовиставку «Часів Яр. Вогнетривкі», присвячену обороні міста на Донеччині та військовослужбовцям 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Експозиція поєднала документальні світлини, фрагменти зруйнованих конструкцій і звуковий супровід, щоб передати відвідувачам атмосферу війни та розповісти про досвід українських захисників.
Виставка відкрилася 12 жовтня в одному з публічних просторів Единбурга, неподалік Національної галереї. Її організатори прагнули показати не абстрактний образ війни, а конкретні історії людей, які тримали оборону на одному з найскладніших напрямків фронту. Через фотографії глядачі можуть побачити військовослужбовців під час виконання бойових завдань, сліди обстрілів і ландшафти, що стали свідками тривалих боїв.
Фотографії Часового Яру серед решток бойових конструкцій
Центральним елементом інсталяції стали рештки парканів, зібрані в місцях бойових дій у Донецькій області. Пошкоджені металеві та дерев’яні конструкції, понівечені вибухами й часом, у виставковому просторі перетворилися на своєрідні матеріальні свідчення війни. Вони нагадують, що за кожною світлиною стоять реальні події, небезпека та щоденна робота військових.
Таке оформлення допомагає сприймати експозицію не лише як добірку фотографій, а як цілісну історію оборони Часового Яру. Рештки парканів зберігають відбиток місцевості, де точилися бої, і створюють відчуття безпосередньої присутності. Відвідувач опиняється поруч із предметами, які могли бути частиною бойових позицій, укриттів або зруйнованої інфраструктури.
До виставки увійшли 30 фотографій. На них зображені військовослужбовці 24-ї бригади, їхня робота на Часовоярському напрямку, моменти бойового чергування та наслідки російських атак. Світлини не обмежуються кадрами зі зброєю чи технікою. Вони також показують втому, зосередженість, взаємодопомогу та побратимство, які є невіддільною частиною фронтової реальності.
Особливістю експозиції став аудіосупровід. Під час огляду фотографій відвідувачі можуть почути вірш Сергія Жадана, покладений на звуки війни в Часовому Яру. Вибухи, гуркіт артилерії та інші звуки бойової обстановки створюють емоційне тло, що посилює враження від побаченого. Поєднання поезії, документальної фотографії та реальних записів дає змогу глибше відчути ціну оборони міста.
Водночас виставка не має на меті романтизувати війну. Її завданням є розповісти правду про події, які переживають українські військові та цивільні. Саме тому в експозиції важливі не лише драматичні кадри, а й деталі повсякденності: позиції, укриття, зруйновані будівлі, дороги та предмети, що залишилися після боїв.
Особисті історії військових і реакція відвідувачів
За словами представника 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Івана Петричака, виставка має привернути увагу до війни та нагадати, чому міжнародна підтримка України залишається важливою. Для українських військових такі культурні події є способом говорити з іноземною аудиторією безпосередньо, через образи, голоси та особисті спогади.
Під час перебування в Шотландії представники бригади зустріли багатьох людей, яким небайдужа Україна. Серед них були шотландці, які свого часу воювали у складі Сил оборони України, а після завершення служби повернулися додому. Відвідати експозицію також прийшов ветеран 24-ї бригади, який після поранення переїхав до Шотландії.
Одна зі світлин стала для ветерана особливо важливою: він упізнав на ній свою останню бойову позицію. Саме там військовослужбовець тривалий час утримував оборону, а згодом дістав поранення. Така зустріч із власним минулим показує, наскільки документальна фотографія може бути особистою. Для одних глядачів це зображення певної ділянки фронту, а для іншої людини — місце, пов’язане з ризиком, побратимами та переломним моментом життя.
Відвідувачі фотографують представлені роботи та діляться побаченим з іншими людьми. Так історії українських військових виходять за межі виставкового майданчика й поширюються серед ширшої аудиторії. Кожна світлина стає нагадуванням про те, що війна в Україні триває не лише в новинних повідомленнях, а й у долях конкретних людей.
Експозиція в Единбурзі триватиме до 21 жовтня включно. Після цього організатори планують показати виставку в інших європейських країнах. Подальші місця проведення мають повідомити окремо. Для української культурної дипломатії такі мандрівні проєкти важливі тим, що дозволяють говорити про війну в різних містах і залучати до розмови людей, які не мають змоги побувати в Україні.
Документальне кіно про оборону Часового Яру
Окрім фотовиставки, в Единбурзі планують презентувати документальний фільм про два роки оборони Часового Яру силами 24-ї окремої механізованої бригади та суміжних підрозділів. Стрічка містить бойові кадри, які військовослужбовці знімали безпосередньо під час захисту міста. Це відео доповнює фотографічну історію та показує динаміку подій, що часто залишається за межами статичних зображень.
У середині жовтня українським глядачам також мають представити три документальні фільми, створені за участю 24-ї бригади. Перша стрічка розповідає про військовослужбовців, які долучилися до програми «Контракт 18–24». У фільмі показано їхній шлях від цивільного життя та підготовки до перших бойових завдань.
Другий документальний проєкт присвячений Костянтинівці на Донеччині — місту, яке зазнає руйнувань через російські обстріли. Автори зосереджуються на змінах міського простору, небезпеці для цивільних і роботі військових, які продовжують виконувати завдання неподалік від лінії бойового зіткнення.
Третя стрічка розповідає про оборону Часового Яру через досвід військовослужбовців, які безпосередньо брали участь у боях за місто. Їхні свідчення допомагають зрозуміти, як формувалася оборона, якими були умови служби та чому захист цього напрямку мав важливе значення.
Усі три фільми створили за підтримки Українського культурного фонду. Разом із фотовиставкою вони формують масштабнішу розповідь про війну: від особистих переживань окремого бійця до історії підрозділу та міста, яке стало одним із символів спротиву. Мистецькі й документальні проєкти зберігають пам’ять про події, доносять правду до міжнародної аудиторії та нагадують, якою ціною Україна захищає свою свободу.