Ірма Шелест
Російська агресія нанесла нищівний удар по культурній спадщині України: за офіційними даними станом на початок квітня 2026 року пошкоджено або знищено 1723 пам’ятки культурної спадщини та 2524 об’єкти культурної інфраструктури. Ці цифри уособлюють не лише втрату будівель і предметів, а й розрив історичного зв’язку між поколіннями. Про це під час відзначення Дня пам’яток історії та культури наголосив керівник Офісу Президента України Кирило Буданов, підтверджуючи, що питання документування і відновлення культурної спадщини має стати пріоритетом після перемоги.
РФ зруйнувала понад 1 700 пам’яток культури — Буданов: відновимо спадщину після перемоги
Зруйновані храми, музеї, бібліотеки та театри — це не лише архітектурні об’єкти. Це пам’ять про історію міста і країни, місця, де формувалась ідентичність спільнот. Вивезення десятків тисяч музейних експонатів із окупованих територій свідчить про системну спробу ліквідувати матеріальні свідчення культури. Документування кожного злочину, фіксація руйнувань, встановлення відповідальності — ключові кроки, про які наголошують українські посадовці та культурні інституції.
Документування й повернення вкраденого
Першим завданням під час війни й одразу після неї має стати створення єдиної національної бази даних зруйнованих і вивезених об’єктів. Це передбачає фотографування, опис, створення цифрових архівів і тривимірних моделей. Така робота полегшить ідентифікацію, сприятиме кримінальним провадженням та підготує матеріал для реставраційних робіт. Міжнародні інституції, зокрема UNESCO та професійні об’єднання музеїв і реставраторів, вже готові співпрацювати у питаннях експертизи й повернення культурних цінностей.
Повернення вивезених експонатів має бути поєднане із ретельною юридичною роботою: складання каталогів, міжнародних запитів, залучення політичного й дипломатичного тиску. Українські правоохоронні органи спільно з міжнародними партнерами мають координувати операції з ідентифікації та репатріації, використовуючи бази даних інтерполу та спеціалізовані реєстри культурних цінностей.
План відновлення та міжнародна підтримка
Відновлення пам’яток — складний і довготривалий процес. Після перемоги знадобиться прозоре і поетапне планування: пріоритезація об’єктів за рівнем руйнувань і соціальною значущістю, створення реставраційних проєктів, підготовка кадрів та матеріалів. Фінансування може надходити з державного бюджету, міжнародних фондів, приватних донорів і ініціатив діаспори. Важливим елементом стане залучення місцевих громад — вони найкраще знають історичну цінність своїх пам’яток і готові долучатися до їх відродження.
Цифрові технології дадуть змогу одночасно з фізичною реконструкцією проводити віртуальну реставрацію: 3D-реконструкції, онлайн-музеї й освітні платформи допоможуть зберегти знання навіть у разі подальших загроз. Також потрібна мережа спеціалізованих реставраційних центрів, лабораторій і навчальних програм для підготовки нових фахівців у сфері збереження культурної спадщини.
Приклади локального захисту пам’яток вже є: судові рішення щодо арешту історичних будівель, такі як випадок із найстарішою дерев’яною садибою на Андріївському узвозі, демонструють, що правова система може і має втручатися для запобігання нищення в мирний час і під час окупації. Подібні прецеденти необхідно масштабувати по всій країні.
Відновлення культурної спадщини — це також моральний акт. Відбудова храмів, театрів і музеїв відновлюватиме не лише фасади, а й довіру, громаду, відчуття належності до історії. Такий процес має включати освітні програми для молоді, публічні дискусії про автентичність і пам’ять, а також артикуляцію національної стратегії збереження спадщини.
Нині важливо не лише рахувати пошкодження, а й формувати бачення майбутнього: об’єднати державні інституції, фахівців, міжнародних партнерів і громади задля планомірного й етичного відновлення культурних цінностей. Як підкреслив Буданов, після перемоги відбудова пам’яток стане одним із головних завдань — відновлювати спадщину потрібно системно, з повагою до історії й майбутніх поколінь.
Підтримка ініціатив із збереження культури, участь у волонтерських проєктах і поширення інформації про руйнування та потреби реставрації допоможуть пришвидшити процес повернення до життя пам’яток, які сьогодні потерпають від війни. Кожна відновлена будівля, кожен повернутий експонат — це крок до зцілення національної пам’яті та відновлення культурного ландшафту України.