Рішення без обговорення: у Києві історичний будинок на Подолі позбавили охоронного статусу

У Києві позбавлення охоронного статусу історичної будівлі на Подолі викликало хвилю обурення серед експертів з охорони культурної спадщини та місцевих мешканців. Подія привернула увагу громадськості особливо напередодні Міжнародного дня пам’яток і визначних місць, коли питання збереження історичної тканини міста традиційно стає в центрі дискусій.

Рішення без обговорення: у Києві історичний будинок на Подолі позбавили охоронного статусу

Йдеться про будинок Івана Правікова, датований 1880 роком, що знаходиться на вулиці Боричів Тік, 27 — характерний приклад старої міщанської забудови Подолу. За інформацією пам’яткоохоронця Дмитра Перова, рішення про невключення об’єкта до Державного реєстру пам’яток приймалося у закритому письмовому режимі, без публічних обговорень та відкритих засідань. Зі складу Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини сім із тринадцяти членів голосували проти включення, серед них була і голова ради Марина Соловйова.

Цей будинок ще у 2021 році потрапив до переліку цінних історичних будівель Києва, які потребують додаткового захисту. Проте у 2022 році споруда тричі потерпала від пожеж, а винних у підпалах так і не встановили. Станом на сьогодні не проведено належних заходів з консервації або відновлення, що посилює ризик остаточного руйнування пам’ятки. В такій ситуації позбавлення охоронного статусу сприймається як крок, що може відкрити шлях до зміни функцій ділянки чи нової забудови.

Причини, наслідки та реакції

Однією з причин, яку називають експерти та журналісти, є тиск з боку забудовників: поруч із будинком розташована земельна ділянка, що належить компанії «Віт-плюс», кінцевим бенефіціаром якої в публічних повідомленнях називають Володимира Кличка, брата міського голови. За даними розслідувань, забудова цієї ділянки тривалий час блокувалася наявністю історичної споруди, що могла обмежувати конфігурацію майбутнього будівельного майданчика. Тому рішення про зняття охоронного статусу викликає підозри щодо можливих інтересів у зміні цільового призначення та розвитку будівельних проектів.

Відсутність прозорого обговорення підриває довіру до процедур охорони пам’яток. Профільні організації наголошують, що будь-які зміни статусу пам’яток мають проходити відкриті консультації, публічні експертизи та громадське обговорення. Якщо ж рішення ухвалюються у закритому режимі, це створює ризики корупційних зловживань і фактичної втрати збережених історичних об'єктів.

Крім того, у ЗМІ та серед активістів звернули увагу на інші схожі випадки у Києві, коли історичні будівлі опинялися під загрозою через бездіяльність або целенаправлену ліквідацію охоронного статусу. Наприклад, йдеться про будівлю Шевського цеху на вулиці Фролівській, 4, де теж виникли питання щодо робіт та втручань у пам’яткоохоронний режим. Такі інциденти посилюють тривогу про те, що спадщина міста руйнується не лише внаслідок бойових дій або стихії, а й через локальні рішення та відсутність системного підходу до захисту.

На даний момент остаточне рішення щодо включення чи невключення об’єкта до Держреєстру має прийняти Міністерство культури України. Експерти закликають Мінкульт звернути увагу на матеріали справи, провести незалежну експертизу технічного та історико-культурного стану будинку і розглянути можливість тимчасової охорони або консервації до остаточного вирішення. Водночас громадськість та активісти планують домагатися прозорого розгляду питання та публічних слушань.

Позбавлення охоронного статусу для будинку Івана Правікова — це не лише локальна історія одного об’єкта. Це сигнал про системні проблеми в порядку збереження культурної спадщини у великих містах: відсутність відкритих процедур, слабка консерваційна політика та небезпека того, що приватні інтереси можуть перевищити суспільну потребу в збереженні історичної ідентичності міста. Важливо, щоб відповідальні органи діяли прозоро і швидко, а громада мала інструменти впливу на рішення, які торкаються майбутнього історичної частини Києва.

Збереження Подолу як унікального історичного ландшафту вимагає координації між владою, експертами та громадськістю. Лише комплексні заходи — від консервації й реставрації до контролю за забудовами — можуть гарантувати, що такі пам’ятки, як Будинок Правікова, не зникнуть безслідно в інтересах короткострокових економічних проектів.